Кожен педагог має розуміти, що самоосвіта — це усвідомлений процес пізнавальної діяльності, це постійний пошук, зростання, розвиток. Результатом ефективної самоосвіти педагога є не лише власне самовдосконалення, а й успішність розвитку його вихованців.
Тому організуйте роботу в закладі так, щоб самоосвіта стала потребою педагогів.
Організовуємо
Складіть план самоосвіти педагогів. У ньому чітко визначте:
- хто над якою проблемою працює;
- в якій формі звітує про свою роботу.
Проведіть анкетування серед педагогів, яке допоможе встановити рівень їхньої готовності до самоосвіти (Анкету подано у Додатку 1).
Не завжди і не всі педагоги володіють навичками самостійної роботи. Іноді вони не можуть впоратися з такими проблемами, як-от:
- визначитися з темою, з’ясувати її актуальність;
- правильно сформулювати тему самоосвіти;
- сформулювати мету і завдання роботи;
- осмислити прочитаний матеріал методичної літератури тощо.
В індивідуальній бесіді визначте, яка проблема їх цікавить або в чому вони зазнають труднощів, що нового в педагогічній практиці.
Є педагоги, які самостійно цікавляться всіма інноваціями. Допоможіть їм дібрати літературу з певної теми. Або об’єднайте кількох педагогів роботою над темою, схожою до змісту завдання на навчальний рік закладу освіти.
Не зводьте організацію самоосвіти до формального ведення додаткової звітної документації — планів, конспектів, оформлення стендів.
Супроводжуємо
Вивчіть запити педагогів і створіть відповідні умови для успішного початку самоосвітньої діяльності:
- налагодьте довірливі взаємини з педагогами;
- оцініть реальний стан справ (зокрема, рівень їх знань, налаштованість);
- визначте можливі шляхи подолання труднощів і закріплення успіхів.
+
У цьому вам допоможе педагог-наставник. Під час тісної співпраці з досвідченим педагогом, наприклад, педагог-початківець набуде досвіду щодо вибору ефективних методичних прийомів, навчиться володіти собою, спілкуватися з учнями, їхніми батьками й колегами тощо.
Самоосвіта
— це самостійна (самокерована) діяльність, спрямована на здобуття знань, які виходять за межі навчальних планів і програм
Особливу увагу наставник має приділяти підтримці ініціативи, творчим пошукам педагога, а також намагатися запобігати проявам негативної поведінки підопічного у взаєминах із колегами, учнями, їхніми батьками, безвідповідальному ставленню до своїх обов’язків.
Забезпечте педагога науково-методичною літературою та роз’ясненнями до різних розділів програми, за якою працює заклад освіти. Надавайте йому необхідну методичну допомогу.
Часто труднощі перед педагогами постають під час добору методів педагогічного впливу. Тому на початку співпраці використовуйте такі методи навчання, як демонструванняйпоказ.
Іноді молодий педагог намагається копіювати манеру поведінки свого наставника, жести, інтонацію тощо, сприймаючи переважно зовнішній бік його діяльності. Водночас методи, стиль роботи й творча складова його діяльності залишаються непоміченими. Запобігти цьому можна завдяки систематичній роботі молодого педагога над усвідомленням сутності методичного прийому, його відповідності рівню підготовки учнів і власним умінням. Як результат, наслідування буде не сліпим копіюванням, а стане поштовхом до самовдосконалення.
Спілкування з наставником, взаємодовіра дають змогу педагогу відчути психологічну захищеність, свободу, задоволення від процесу співпраці.
Ще одним важливим засобом, який стимулює професійне зростання педагогів, є залучення їх до вивчення досвіду колег. Спочатку ознайомте їх із досвідом роботи тих, хто нещодавно сам був початківцем, а вже потім — зі здобутками професіоналів. Такий підхід формуватиме у педагогів впевненість у своїх силах.
Важливу роль у здійсненні супроводу самоосвітньої діяльності відіграють правильно дібрані форми роботи. Основними з них є такі:
- бесіди щодо чинних освітніх програм, методик організації й проведення різних видів роботи з дітьми тощо;
- обмін думками щодо нових здобутків психолого-педагогічної науки, педагогічної практики, сучасних педагогічних технологій, інновацій, перспективного педагогічного досвіду;
- спільне моделювання системи занять і режимних моментів;
- консультації щодо організації освітнього процесу;
- методична допомога щодо використання дидактичного матеріалу під час уроків;
- взаємовідвідування уроків з наступним їх аналізуванням;
- залучення педагогів-початківців до методичної й громадської роботи.
Обов’язково проаналізуйте й помилкові дії педагогів, аби пробудити у них критичне ставлення до себе. Особливо це необхідно, коли педагоги не помічають власних помилок.
Контролюємо
Відвідуйте уроки педагогів. Звертайте увагу передусім на таке:
- що нового вони привнесли у свою роботу;
- чи вдається їм реалізувати календарний план;
- що змінилося в їхніх взаєминах із учнями;
- як вплинули застосовані ними методи на рівень знань, умінь і навичок дітей.
Украй важливо побачити і відзначити в роботі педагогів щось нове, ефективне, корисне. Те, що стане в пригоді іншим членам педагогічного колективу. Таке моральне стимулювання зміцнює віру педагогів у свої сили, надає оптимістичної спрямованості їх діяльності.
Аби забезпечити систематичність і послідовність роботи із самоосвіти, введіть щоденники підвищення професійного рівня педагогів (див. Додаток 2). Вони можуть містити зміст роботи, термін виконання, оформлення результатів самоосвіти. Зберігайте щоденники протягом п’яти років. | 
