Методична сторінка В.о. директора ЦЕНТУМ Прокопенко В.М.
До 100-річного ювілею В.Сухомлинського
( семінар-практикум для керівників гуртків ЦЕНТУМ з питань виховання дітей молодшого шкільного віку)
Тема: Упіймати блакитного журавля, або Допомагаємо батькам виховувати дітей
«Батьки не чують…», «Нині батьки не такі…» — ці репліки часто злітають з вуст педагогів під час розмови про виховання дітей. А що зробили ми, педагоги, щоб наші слова стали для батьків поштовхом до дії? Щоб зачепили їхні душі? Щоб допомогти побачити помилки у вихованні, виправити чи запобігти їм?
Особистість виховується у тріаді — заклад освіти, сім’я, громадськість. Такої думки дотримувався В. О. Сухомлинський, ідеї якого необхідно застосовувати в позашкільному закладі під час роботи з батьками вихованців. Щоб поглибити педагогічні знання батьків, допомогти їм упоратися з проблемами виховання, необхідно доносимо до них ідеї В. О. Сухомлинського через його оповідання і казки під час зборів,консультацій, свят, розваг.
Найефективнішим у роботі з батьками є індивідуальне спілкування. Ми не лише доносимо до них інформацію, а й бачимо їхні обличчя, міміку та розуміємо їхню налаштованість на сприйняття інформації, відвертість тощо.
Після кожного проведеного заходу необхідно аналізувати результати роботи з батьками, виокремлювати проблемні питання та планувати наступні зустрічі.
Алгоритм роботи з батьками
Часто батьки не помічають своїх помилок у вихованні дітей. Тому лише завдяки спільному аналізуванню певних ситуацій, виокремленню проблемних питань і знаходженню правильних рішень можна позитивно впливати на батьків. Для цього дібрані твори В. О. Сухомлинського (див. Додатки 1, проаналізовані, зроблено висновки та згруповано їх за проблемними питаннями родинного вихованн
Роботу з батьками бажано розпочати з визначення проблемних питань у вихованні , які негативно можуть впливати на виховання дітей у сім’ї. Найпоширеніші серед них — брак спілкування, сварки у присутності дітей. Впливає на виховання дітей і виховання у неповній сім’ї, а ще — надмірна опіка.
Брак спілкування
Через зайнятість батьки нині мало спілкуються з дітьми. Тому дітям доводиться самим себе розважати. Іноді батьки перекладають виконання своїх обов’язків на няню, яка доглядає за дітьми. Від цього діти страждають, сумують, погіршується їх емоційно-психологічний стан. І коли є можливість поспілкуватися з батьками — радості дітей немає меж.
Для прикладу радимо батькам прочитати оповідання В. О. Сухомлинського «Ой, як же я берегтиму тебе».
Сварки у присутності дітей
В. О. Сухомлинський був переконаний, що спотворена душа дитини — це наслідок неправильного сімейного виховання, адже батьки виховують дітей передусім красою своїх взаємин. Пропонуємо батькам послухати оповідання «Блакитні журавлі» У ньому йдеться про сварки між батьками в родині.
Байдужість у сім’ї
Інколи в родині, серед близьких чи знайомих є байдужі люди, які до всього, що відбувається довкола, ставляться відчужено. Таким людям нічого не хочеться змінювати довкола себе. Їх все влаштовує. В нашому житті нам часто зустрічаються такі люди — вони байдужі до людського горя, до радості, до будь-яких проблем у сім’ї, світі. Вони живуть з думкою: «Не чіпайте мене і я вас не чіпатиму». Саме про таких людей йдеться в оповіданні «Байдужий пеньок»
Пропонуємо батькам прочитати цей твір дітям удома. Батьки мають зробити висновок, що потрібно навчати дітей відгукуватися на біль і радість членів сім’ї, звертати увагу дітей на проблеми сім’ї, біди і радість, на те, що потрібно допомагати людям похилого віку, вчити дітей не бути байдужими.
Виховання у неповній сім’ї
В. О. Сухомлинський у статті «Мікроклімат вашого дому» описав такий випадок з його учнем Миколкою: «Ніколи не забуду тяжкої долі Миколи П. Як тільки почую слова «дитяче горе», так і ввижається він мені. З болем і благанням в очах прийшов він до тата, що залишив сім’ю, та й питає: «Тату, коли ти прийдеш до мене? Я так хочу, щоб ти прийшов…». Те, що сталося в сім’ї Миколи П., — не виняток.
І нині заклади освіти відвідують діти з неповних сімей. Буває й так, що дитяча віра в добро не руйнується як у Миколки П., але дитина стає неслухняною, до неї, як скаржаться часто рідні, не доходить добре слово. Пропонуємо батькам поглянути на самих себе, власну поведінку.
У неповній сім’ї виховання ускладнюється через слабкість педагогічної позиції батьків. Таку думку обстоює і В. О. Сухомлинський у творі «Мрія про татуся». Автор зазначає, що дуже важко педагогу у вихованні дітей із неповної сім’ї. Слід бути не просто педагогом, а «лікарем душі», рятівником. Кожна дитина мріє про те, щоб в сім’ї був сильний, мудрий, люблячий тато, яким можна пишатись і брати з нього приклад.
Непорозуміння між батьками і дітьми
Дитина починає пізнавати світ із матері і батька. З того, як примовляє мати до дитини, як ставиться батько до матері, й складаються найперші уявлення та поняття про добро і зло.
Немає нічого небезпечнішого для сім’ї, для закладу освіти, ніж дитина — стражденна, нещасна — на руїнах своєї віри.
Негативно позначаються на вихованні дітей і погані житлові та матеріальні умови. Це розкрито в оповіданні В. Сухомлинського «Нові штани».
Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання.
Пропонуємо батькам прочитати оповідання «Найласкавіші руки». Діти, які виростають без материнського тепла і ласки — похмурі, замкнені, злостиві, вперті.
Не меншим є й вплив батька, особливо, коли йдеться про виховання хлопчиків у творах «Чого заплакав Мишко», «Наш тато одужав».
Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, якщо вони є справжнім авторитетом для дітей. За В. О. Сухомлинським, «Могутня сила виховання покладена в тому, що діти вчаться дивитися на світ очима батьків, вчаться у батька поважати матір, бабусю, жінку, людину».
Пропонуємо батькам послухати оповідання «Лист до батька».Воно про гарні родинні стосунки.
Цей твір можна зачитати не лише батькам на зборах, а й використати на заняттях з розвитку мовлення. Дати дітям завдання намалювати листа другу і розповісти, про що написано.
Неповага до літніх людей
Сімейне виховання повноцінне лише за умови розумного поєднання виховного впливу першовихователів — батьків і багатих на життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь.
Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов’язки.
Саме дідусі й бабусі допомагають розв’язати й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність можна виховати лише на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому. Головним моральним багатством родини В. Сухомлинський вважав взаємини турботливості і поваги в сім’ї. Видатний педагог пропонував своїм вихованцям посадити Яблуню Матері, Сад Дідуся і Бабусі або ж яблуню для самотньої людини. У спільній праці втілюватиметься повага до старших поколінь, шанобливе ставлення до родоводу. Педагог говорив: «Люди з кам’яним серцем частіше виростають в таких сім’ях, де батьки віддають дітям усе й не вимагають нічого». Тому звертаємо увагу батьків на те, що потрібно виховувати у дітей турботу і повагу до старшого покоління — бабусь і дідусів. Тоді вони не відчуватимуть себе самотніми.
Ознайомлюємо батьків із такими творами педагога, як «Комірчина для дідуся», «Святковий обід», «Хай я буду ваша бабуся» та з казкою «Старий пень»
Обговорюємо казку з батьками. У ній йдеться про тугу, самотність старого пня, який згадував свої молоді роки, коли у нього було багато друзів: і бджоли, і джмелі, і птахи. А коли зрубали дерево — залишився тільки пень. Від суму і самотності покрився він пилом, боляче йому було згадувати молоді роки. Пень аж заплакав від туги. Так хотілося йому чиєїсь прихильності або дружби.
Образ самотнього пня ми переносимо на людей. Можна навести багато прикладів із життя, коли на старості люди стають непотрібними своїм близьким.
Надмірна батьківська любов
В. О. Сухомлинський називав альфою і омегою «таке вічне питання» сімейного виховання, як поєднання вимогливості і доброти, суворості і ласки, слухняності і свободи у вихованні дітей. У чому ж мудрість батьківської любові? На думку В. О. Сухомлинського, вона виявляється у вмілому розкритті перед дітьми справжніх джерел радощів,переконливості у тому, що мати і батько існують для того, щоб приносити дитині радість.
Пропонуємо батькам вислів В. О. Сухомлинського, де він говорить про батьківську любов до дітей.
«Дехто думає, що любити дiтей — це найлегша i найпростiша справа.
Бути доброзичливим i бути рiдним своїй дитинi, бажати їй добра, бути добрим — це вже i є любов. Насправдi — це не так. Любити дiтей — це дуже тонка i мудра рiч. Я б сказав, що любити дiтей — це найтонше, найскладнiше людське вмiння.
Оволодiвати цим вмiнням, треба вчитися цьому вмiнню. Багаторiчний досвiд переконав мене, що справжня любов поєднує в собi вiдповiдальнiсть i бажання добра. Якщо є вiдповiдальнiсть за того, хто прийшов до тебе з своїми радощами, своїм горем, то є i вимогливiсть. Справжня вимогливiсть, строга вимогливiсть, я б сказав, — це дитя любовi i вiдповiдальностi»
Педагог застерігав, що неправильне ставлення батьків до дитини може призвести в майбутньому до спотворення людської особистості. Він виявив найтиповіші види безглуздої батьківської любові:любов замилування, деспотична любов; любов відкупу.
У першому випадку батьки живуть тільки заради своїх дітей, дозволяють їм усе, задовольняють усі їхні бажання. Такі тепличні умови, зауважував В. О. Сухомлинський, розбещують душу дитини, і вона виростає безвідповідальною, примхливою.
Пропонуємо батькам прочитати оповідання педагога «Зелене та рум’яне яблучка», «Любий синок», «Заплющені очі». В цих оповіданнях йдеться про любов замилування. Мати і батько радіють кожному крокові дитини, не замислюючись над тим, який це крок, до чого він може призвести. Як наслідок — дитина перетворюється на маленького тирана. Дитина, яка виховується у дусі замилування, не знає, що в людському співжитті є поняття «можна, не можна, треба», їй здається, що все можна. Особливо калічиться дитяча думка тоді, коли замилування спеціально організовують дорослі, коли дитину перетворюють в іграшку.
А яка ж тоді любов відкупу? Є батьки, щиро переконані в тому, що забезпечуючи всі матеріальні потреби дітей, вони виконують свій батьківський обов’язок. Матеріальними витратами, вважають такі батьки, можна виміряти батьківську любов, у найгіршому разі — відкупитися (морально-емоційна товстошкірість присутня батькам чоловікам).
Там, де немає мудрості батьківського виховання, любов матері і батька нівечить дітей. Потрібна міра любові, вимогливості, міра бажань, міра в усьому.
Отже, у педагогічній системі В. Сухомлинського утвердилася система родинно-шкільного виховання, за якою сім’я повинна закласти фундамент вихованості дитини і стати активним помічником педагогів.
| 
